Кіровоград. Дитячий садок № 3 "Незабудка"








Консультпункт

 

 

В дошкільному закладі працює Консультативний центр для батьків, діти яких виховуються в сім'ї.                                 Графік роботи Консультативного центру:

 

Вівторок - 1300  - 1500  ( методкабінет, вихователь - методист Кривобок Оксана Леонідівна ).

 

П'ятниця - 1500 - 17 00 ( кабінет практичного психолога, практичний психолог Євдокимова Тетяна Миколаївна ).

 

Прийом завідувача щоденно з 1300 - 1600 ( кабінет завідувача, завідувач ДНЗ Новохатська Людмила Олександрівна ). 

 

Заходьте, запитуйте, цікавтесь.         

 

Тут Ви зможете отримати кваліфіковану допомогу  наших спеціаластів з питань виховання, розвитку та

 

навчання і підготовки до школи ваших дітей.

 

 

Коли дитина готова до школи?

 

Батьки старших вихованців замислюються над шкільним майбутнім сина чи доньки. І  звісно, вихователі мають бути готові до пояснень і відстоювання своїх обов'язків щодо підготовки малюків до школи. У чому ж полягає робота педагога дитсадка? А що залежить саме від батьків? Як об'єднати зусилля? І, зрештою, коли віддавати малюка до школи - у 6 чи в 7 років? Розібратися у цих питаннях, а також ефективно використати час, що залишився, для ретельнішої, досконалішої підготовки та розвитку природних можливостей дошкільника, посприяти дозріванню його душі й тіла допоможе батькам і педагогам ця рубрика.

 

     Початок шкільного життя - відповідальний момент для кожної дитини. Тож період навчання у першому класі позначений істотними змінами в її житті. Від того, як вона впорається з ними та адаптується до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя.

     Звісно, батьки та вихователі дошкільнят бажають, щоб їхні діти добре вчилися, нормально вписалися в новий колектив. Проте самого тільки бажання замало, важливо знати закономірності успішної адаптації до школи.

     Окреслимо найважливіші індикатори подальшої успішної адаптації дитини до початкової школи, її оптимальної " стартової підготовки " до шкільного життя, ті, від розвитку яких у маленького учня складатиметься позитивний чи негативний досвід першого року навчання.

     Ми не будемо вести мову про " предметні знання ", на яких останнім часом " зациклюються " батьки дошкільнят, а за їхніми вимогами часто й педагоги дитсадків.

 

     Завдання вихователів - забезпечити психічну й психологічну готовність дитини до школи, підготувати до навчання в нових умовах.                          

     

     Важливо, щоб батьки усвідомлювали це і не вимагали того, що не відповідає природі дошкільника, а крім того, ї самі розуміли, коли саме їхня дитина буде готова до школи.

 

                           Фізична готовність

 

     Традиційно до школи діти вступали у сім років, але нині вони можуть піти до 1 - го класу і в шість, і в сім. Закон цього не забороняє. Пізніше навчання варто починати тільки в тому раз, якщо дитина фізично і психічно не готова до нього.

 

     Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідного фізичного віку, тобто повних шести років, за умови її психологічної, інтелектуальної та фізичної готовності.

 

     Про фізичну готовність дитини можемо судити, зокрема за антрометричними показниками розвитку її організму.

 

                           Антропометричні показники розвитку організму дитини

 

 

     Якщо на момент вступу до школи більшість антропометричних показників дитини нижчі від норми, слід замислитися й порадитися з лікарем або психологом, чи варто їй вступати до школи в цей період  (передусім це стосується шестирічного віку).

 

     Особливу увагу треба звернути на кількість постійних зубів ( зрозуміло, ми не беремо до уваги молочні, що є тимчасовими ). Цей показник іноді ще називають зубним віком, саме він є вирішальним при визначенні фізичної зрілості малюка. Зрозуміло, найкраще, коли і вага, і зріст наближені до наведених значень або трохи їх перевищують. Але якщо немає бодай одного постійного зуба ( з названої кількості ) на тлі інших позитивних показників, радимо не поспішати віддавати дитину до школи.

    Ми усвідомлюємо, що всі діти різні, але, на наш погляд, слід уникати будь-якого ризику, бо за цим - здоров'я, яке досить легко порушити і доволі складно відновити. Тож, шановні батьки, порадьтеся з педіатром, психологом і не приймайте поспішних рішень. Здоров'я вашої дитини - у ваших руках!

 

                        Психічна зрілість

 

   Крім фізичної зрілості, для успішного навчання дитини у школі необхідна й психічна зрілість. Фізична і психічна зрілості становлять разом те, що називають  дошкільною зрілістю ( для шестирічних дітей ) або психологічною готовністю ( для семирічних ). Психічна зрілість складається з таких компонентів: мотиваційного, інтелектуального, вольового, морального.

           

                                 МОРАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ

 

     Моральна готовність до шкільної освіти є стрижнем, що закладає підмурівок особистості. В умовах повсякденного спілкування з однолітками й дорослими, а також у рольовій грі дитина набуває певних знань про соціальні норми.

     Уміння спілкуватися з дорослими й однолітками -  основа для успішної адаптації дитини у щколі. Систематично спостерігаючи за поведінкою малюків під час ігор і занять, можна побачити, хто з них уміє спокійно й по - діловому звертатися до дорослого із запитаннями, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів; хто прагне " захопити " найпривабливіші ролі й добивається цього умовляннями, примусом або через конфлікти; хто не вміє проявити себе і свої інтереси, тож задовольняється будь - якою роллю, а хто взагалі не бере участі в діяльності дітей, несміливий чи пасивний у спілкуванні з однолітками й дорослими тощо.

     Деякі батьки з різних причин не бажають, щоб їхня дитина відвідувала дошкільний заклад, тож підготовка малюків до школи відбувається у родині, що не завжди сприяє її успішній шкільній адаптації.

 

           Візьміть до уваги!                                                                                                                                                                                За останні роки у дошкільників зросла кількість захворювань органів травлення, серцево - судинної системи, зафіксовано зниження гостроти зору. З початком навчання в ослабленої або фізично незрілої дитини ці показники можуть істотно погіршитися.                                                                                                                                                                                                                                          У 60 % шестирічних дітей є порушення мовленнєвого розвитку, що утруднює їхнє навчання в школі. Щоб запобігти цьому, вислуховуйте дитину, не перебивайте її, давайте можливість висловлюватися, коректно виправляйте, залучайте до рефлексування власних станів і почуттів.                                           

 

     Тому важливо, щоб перед школою малюк хоча б два роки відвідував дитсадок, де мав би можливість влитися у соціальне середовище однолітків і старших дітей, що допоможе навчитися на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтересами та бажаннями інших, а отже, усвідомити, що не завжди своє " хочу " є важливим для інших. Це приборкує егоїзм. Зрозуміло дитина має відчути свою цінність і самодостатність як активного учасника у спілкуванні з однолітками й дорослими.

     У формуванні моральної готовності дуже важливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками ( бабусею, дідусем ) і родичами, з друзями, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік - період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей - це відзеркалення більше ніж 80 % наших із вами вчинків, шановні батьки та вихователі.

 

         Візьміть до уваги!                                                                                                                                      Дитину треба готувати до того, що далеко не завжди всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить у коло наших безпосередніх інтересів.                                                                                                                                                                      Діти переймають і наслідують наш приклад спілкування, визначаючи для себе його особливості, фіксуючи межі та правила поводження, запамятовуючи інтонації, тембр і висоту голосу тощо.                                                                                                                                                                                        На поведінці дитини негативно позначаються обіцянки, які не виконуються або постійно відтерміновуються ( варто замислюватися, перш ніж щось обіцяти малюкові ).

 

                          ВОЛЬОВА ГОТОВНІСТЬ

 

     Вольова готовність дитини до шкільного навчання - важлива складова її успішної адаптації. Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхідністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії поставленій меті. У зв'язку з цим вона має свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Отже, вже в дошкільному віці починає формуватися воля.

     Провідну роль у соціальній зумовленості волі відводять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорослими.

 

     Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над словами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і ввідбивати тим самим бажання щось самостійно робити.

 

     Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних психічних процесів ( сприймання, пам'яті, уваги ).

 

           Показники сформованості довільних психічних процесів

 

  • Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.
  • Малюк запам'ятовує уривки, які потрібно  вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.
  • Нескладні завдання, запропоновані дорослими, дитина може самостійно виконати, спираючись на власні сили.
  • Уміє самостійно себе обслуговувати ( вдягається, зав'язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки й трусики, дотримується особистої гігієни ).
  • Дотримується певного темпу в своїй роботі.
  • Дотримується доступних правил поведінки.
  • Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання ( якщо оцінка не позитивна, не не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...)
  • Дитина вміє сама оцінювати свою роботу. 

 

          Візьміть до уваги!                                                                                                                        Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовнівть до шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.                                                                                                                                                                           Тільки зі спостережень за дитиною можна робити висновок про сформованість у неї вольової готовності.                                                                                                                       Формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання.                                                                                                                                                                                    Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно під дією емоцій.

 

                           МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ

 

     Щоб навчання було успішним, дитина має передусім прагнути нового шкільного життя, серйозних занять, відповідальних доручень. Виникненню таких бажань сприяє мотивація на навчання, на важливу змістовну діяльність, більш значущу, ніж гра дошкільнят. Прагнення дитини посісти нове соціальне становище зумовлює вироблення її внутрішньої позиції - мотивації.

     Мотиваційна готовність - своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає першачкові комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчання як до цікавого процесу.

     Дослідження психологічного змісту і структури внутрішньої позиції школяра показали: внутрішня позиція школяра, яка формується на сьомому році життя, є системою потреб, пов'язаних з учінням як їз новою, серйозною діяльністю, що втілює в собі новий, суспільно значущий, а отже, дорослий спосіб життя.

 

     У шестирічної дитини таку мотивацію до школи ще не сформовано, тож потрібна серйозна копітка робота з її формування.

 

     Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не різні страшилки або погрози ( от підеш до школи, там не побавишся...)

 

               Визначаємо рівень мотиваційної готовності дитини

 

     Рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з'ясувати бажання малого стати школярем та його уявлення про школу.

 

                           Відповіді дітей можна поділити на чотири групи.

 

     1. Прагнення бути школярем, бажання вчитися  ґрунтуються на відповідному уявленні про школу: " Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати "; " Хто добре навчається у школі, той зможе стати Президентом..."; " Щоб добре вчитися, треба бути старанним...". Серед цієї групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба- ще гра, а не навчання.

     2. Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявленні: " У школі цікаво, там багато дітей, учитель ставить їм оцінки ", " У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна  бігати по подвір'ю скільки завгодно ", " Мені у школі подобаються перерви, коли можна виходити в коридор або на вулицю ". Так розмірковують уже більше шестирічних.

     3. Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання, навіть страх: " Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька ", " А раптом я не зможу зробити те, що скаже вчителька ", " У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, - чомусь боюся ". Таких відповідей досить багато.

     4. Дитина не бажає йти до школи: " У садочку краще, тут немає уроків і домашніх завдань ", " У школі погано, бо там не граються і забороняють носити іграшки ". На жаль, останнім часом кількість таких відповідей збільшується.

 

     Батьків мають насторожити третя і четверта групи відповідей. Звідси висновок: треба краще ознайомити дитину зі школою й поставитися до цього досить серйозно. Позитивна спрямованість дитини ( перша і друга групи ) на школу як на власне навчальний заклад - найважливіша передумова благополучного її входження у шкільну навчальну діяльність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог та повноцінного включення у навчальний процес.

 

             Візьміть до уваги!                                                                                                                            Мотиваційну готовність дитини слід формувати через її усвідомлення того позитивного, що очікує на неї у школі, а не на погрозах та залякуванні.                                                                                                                                                                  Підвищити мотивацію дитини до шкільного навчання допоможе приклад батьків та близьких людей ( покажіть свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розкажіть про позитивний досвід шкільного навчання).                                                                                                                                             Привабливість для сина і доньnbsp; ки шкільного навчання можна підвищити, створивши портфоліо досягнень дитини.                                                                                                               Формуванню позитивної мотивації сприяють позитивні словесні формули підтримки з боку вихователів та батьків     ( " Спробуй іще раз! "; "Нічого не хвилюйся, в тебе все вийде!"; " В тебе вийшло краще, ніж минулого разу! "...)

 

                         ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ

 

     Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів - уміння узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, визначати істотні ознаки, роботи висновки. У дитини має бути певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, адекватний мовленнєвий розвиток та пізнавальна активність. На що ж слід звернути особливу увагу в інтелектуальному розвиткові малюка?

     Інтелектуальна готовність проявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища.

     Батькам варто порадити: читайте синові чи донечці книжки про природу: неживу і живу, відвідайте з ними місцевий музей природи, зоопарк, завітайте до лісу чи парку. Можна дозовано ( обмежено в часі ) переглянути відеофільми про природу ( тварин, природні явища ). Але робити це все треба в системі, а не від випадку до випадку. Обов'язково розглядайте та обговорюйте з малими ілюстрації в книжках і дитячих енциклопедіях, але знову системно, щоб у голові дитини не виникла " каша " з різноманітних фактів. Розкажіть своїм дітям про місце, країну де вони народилися, важливі події з життя родини. Намагайтеся відповідати якомога повніше на запитання, а не зводити їх до " так " чи " ні ". Ваша розгорнута відповідь буде взірцем для дитини, як треба відповідати. Заохочуйте малюка до чітких формулювань запитань.

 

     Інтелектуальна готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини ( уваги, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення ).

 

      Стимулює та розвиває пізнавальні здібності дитини робота з конструкторами, мозаїками, пазлами. Конфігурацій і сюжетів у них досить багато. Знову ж таки пам'ятайте про вік дитини: що менша дитина, то більшими мають бути пазли і простіший сюжет. Гарний ефект дає і робота з тетрісами ( вони стимулюють увагу, образне і логічне мислення, але за умови врахування віку дитини ) або інтелектуальними комп'ютерними іграми.

     Малювання - це спроба малюка пізнати та відобразити світ, в якому він живе, своє ставлення до нього. Мова малюка образна, сповнена різноманітних смислів. От чому важливо розпитувати дітей, що вони намалювали, чому саме так. Це допоможе дорослому краще зрозуміти світ і думки дитини, а подекуди й визначити шляхи корекції її бачення.

     Інтелектуальну готовність дитини визначаємо також за володінням нею деякими елементарними навчальними навичками - здійсненням звукового аналізу слова, читанням ( по літерах, складах або зв'язним - цілими словами ), лічбою та обчисленнями, підготовленістю руки до письма.

     Істотною допомогою для батьків можуть бути дитячі журнали: "Джміль", "Малятко", "Барвінок". Чому саме журнали? А тому, що зі шкільними підручниками діти зустрінуться у школі, тож передчасна зустріч з ними може знизити інтерес і негативно позначитися на адаптації дитини до школи.

    Водночас ця позиція аж ніяк не вказує на те, що дитина до 6 років обов'язковоає оволодіти читанням, лічбою або письмом. З цим треба бути вкрай обережними й терплячими.

 

     Не змушуйте дітей до жодних навчальних дій. Формуйте бажання. Готуйте до навчання, пам'ятаючи: тільки бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.

 

ПЕРЕВІРЯЄМО ПАМ'ЯТЬ

 

     Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна розпочати з дослідження пам'яті - психічного процесу, нерозривно пов'язаногоз розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування  пропонуємо дитині будь - який набір слів, наприклад: рік, слон, шпага, мило, сіль, шум, рука, стать, весна, син.  Прослухавши весь цей ряд, вона повторює слова, які запам'ятала. За Л.А. Венгером, показники механічної пам'яті для дітей шестирічного віку такі: з першого разу вона сприймає не менше 5 слів; після третього - четвертого прочитання відтворює 9 - 10 слів; через годину забуває не більше 2 слів із відтворених.

 

ВИЗНАЧАЄМО ЗАГАЛЬНИЙ РІВЕНЬ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

 

     Методика А.Р. Лурії дає змогу виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь оволодіння узагальнювальними поняттями, уміння планувати свої дії. Дитині пропонують запам'ятати слова з допомогою малюнків: до кожного слова або словосполучення вона сама малює лаконічний малюнок, який потім допоможе це слово відтворити. Тобто малюнок стає засобом, який допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10 - 12 слів і словосполучень, як - от: вантажівка, розумний кіт, темний ліс, день, весела гра, мороз, вередлива дитина, гарна погода, сильна людина, покарання, цікава казка. Через 1 - 1,5 год. після прослуховування наведеного ряду слів і створення відповідних зображень дитина отримує свої малюнки і пригадує, до якого слова вона робила кожен з них.

 

ВИЗНАЧАЄМО РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ

 

     Рівень розвитку просторового мислення виявляють у разні способи. Ефективною і зручною є методика А.Л.Венгера " Лабіринт ". Дитина має знайти шлях до певного будиночка серед заплутаних доріжок і тупиків лабіринту. У цьому їй допомагають образні завдання - вказівки, повз які об'єкти слід пройти. Дитина має орієнтуватися в самому лабіринті та схемі, яка відображає послідовність шляху, тобто розв'язання завдання.

 

                Візьміть до уваги!                                                                                                                Провідний в інтелектуальній готовності до школи - розвиток мовлення, а йому сприяє систематичне читання дитині книжок, обговорення ілюстрацій, репродукцій, повні відповіді на її запитання.                                                                                                                                                                           Не залишайте поза увагою бажання дитини з чимось ознайомитись або чогось навчитися, допомагайте їй у цьому, станьте для неї товаришем у відкритті.                                                                                                                                                     Велику допомогу в розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть надати дитячі журнали, особливо " Джміль ", кожна рубрика якого спонукає до розміркувань, пробуджує уяву. ( За журналом з малюком треба працювати, важливо запитувати в нього, що найбільше сподобалося в матераалі, які завдання зацікавили, звернути увагу на інші цікавинки й завдання, ротлумачити незрозумілі місця ).

 

   МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ СЛОВЕСНО - ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

 

  • Пояснення складних картин. Дитині показують картинку й пропонують розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом допомагає виявити, чи правильно дитина розуміє те, що зображено, чи може визначити головне, чи розгублюється в окремих деталях, наскільки розвинене її мовлення.
  • Послідовність подій - складніша методика, яка допоможе виявити розуміння дитиною причинно - наслідкових зв'язків.
  • Предметна класифікація - методика, яка допомагає вивчати узагальнення і абстрагування, послідовність висновків і деякі інші аспекти мислення. Класифікуючи різні об'єкти,дитина може виділити групи за функціональною ознакою і дати їм узагальнені назви: за зовнішньою та ситуативною ознаками ( шафа і сукня об'єднуються в одну групу, тому що сукня висить у шафі ). 
  • Інтерпритація прислів'їв - методика, за допомогою якої вивчають розвиток складних розумових процесів аналізу і синтезу. Цікавий варіант цієї методики запропонував В.Б.Зейгарник. Крім звичайних прислів'їв ("Не все те золото, що блищить "; " Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш"), дитині наводять фразии, одна з яких за значенням відповідає прислів'ю, а друга - нагадує його. Наприклад, до прислів'я " Не в свої сани не сідай " дають фрази - " Не берися за справу, якої не знаєш " і " Узимку їздять на санях, а в літку - на возі ". Дитина має вибрати одну з них і пояснити свій вибір, що й показує, на які змістові чи зовнішні ознаки вона орієнтується.

     

     І на завершення іще раз наголошуємо: різнобічно розвинена дитина з меншими втратами подолає складний шлях адаптації до школи, а отже, шанс стати успішною буде реалізовано краще. Найголовніше маємо пам'ятати: спільні зусилля вихователів та батьків зі створення сприятливих умов адаптації дитини до школи створять умови для продовження її безпечного, а отже, щасливого дитинства, в якому її розуміють і приймають такою, якою вона є - реальною, а не ідеальною.

 

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ПОВНІСТЮ ГОТОВА ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ, ВОНО МОЖЕ СТАТИ ДЛЯ НЕЇ НАДТО СТРЕСОГЕННИМ, НЕБАЖАНИМ І НЕУСПІШНИМ. І СТАТУС НЕВДАХИ ЗАКРІПИТЬСЯ ЗА НЕЮ НАДОВГО. ТАКУ ДИТИНУ КРАЩЕ ВІДДАТИ ДО ШКОЛИ ЧЕРЕЗ РІК, ЩОБ ВОНА ПОЛЮБИЛА ШКОЛУ Й УСПІШНО ВЧИЛАСЯ.
 

 

 

 

 

 

 

Коли починати готувати дитину до школи? 

 

Як краще це робити?

 

Чому і як вчити?

 

 

  

    Єдиного для всіх рецепту немає, та й бути не може: з одним треба більше говорити, іншого більше слухати, з третім бігати і стрибати, а четвертого вчити "по хвилиночці" сидіти і уважно працювати. Одне ясно - готувати дитину до школи потрібно; та все, чому ви навчите дитину зараз, а головне - чому вона навчиться сама, допоможе їй бути успішною у школі ...

     Для вас, турботливі батьки, ми створили цю пам'ятку, щоб ви змогли скористатися деякими рекомендаціями по підготовці дитини до школи. Від того, як пройде перший навчальний рік, залежить все подальше життя дитини.

 

 

На етапі підготовки:

 

 

 • Уникайте надмірних вимог

 

 

 • Надавайте право на помилку

 

 

 • Не думайте за дитину

 

 • Не перевантажуйте дитину

 

 

 • Не пропустіть перші труднощі і зверніться до вузьких спеціалістів

 

 

 • Влаштовуйте дитині маленькі свята

 

 

Як батьки можуть допомогти дитині уникнути деяких труднощів?

 

1) Організуйте розпорядок дня

    стабільний режим дня;

    повноцінний сон;

    прогулянки на повітрі.

 

2) Формуйте у дитини вміння спілкуватися

     зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина вступати в контакт з новим                   дорослим, з іншими дітьми, чи вміє вона взаємодіяти, співробітничати.

 

3) Приділіть особливу увагу розвитку довільності

    вчіть дитину керувати своїми бажаннями, емоціями, вчинками. Вона повинна       уміти підкорятися правилам поведінки, виконувати дії за зразком.

 

4) Щодня займайтеся інтелектуальним розвитком дитини

    під час прогулянок спостерігайте зміни в природі. Звертайте уваги на різні

    явища природи (дощ, сніг, веселка, листопад, туман, вітер, хмари, буря,             світанок, захід); вивчіть назви пір року.

    Тренуйте уміння визначати час року на вулиці і на картинках; використовуючи     лото і книги, вчіть з дитиною назви: диких і свійських тварин, птахів, польових     і садових квітів, дерев, предметів посуду, предметів меблів, одягу, головних       уборів, видів взуття, іграшок, шкільного приладдя, частин тіла, назви міст,           назви улюблених казок і їх героїв.

 

Увага! Дитина 5-6 років не може працювати довго: 10-15 хвилин - ось межа, а потім вона повинна  відпочити, відволіктися. Тому всі заняття повинні бути розраховані на 10-15 хвилин.

  • Розвивайте зв'язну мову дітей. Вчіть переказувати казки, зміст мультфільмів.
  • Складайте оповідання за картинками.
  • Слідкуйте за правильною вимовою і дикцією дітей. Промовляйте скоромовки.
  • Можна займатися з дитиною звуковим аналізом простих слів (дім, ліс, куля, суп). Навчіть знаходити слова  які мають, наприклад, звук «л».
  • Знайомте дитину з буквами і їх друкованим зображенням, а так само звуком, що позначає конкретну літеру.
  • Навчіть дитину розрізняти і правильно називати основні геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник), порівнювати і розрізняти предмети за величиною (більший, менший) і кольором.
  • Навчіть дитину рахувати до 10 і назад, порівнювати кількість предметів (більше, менше, стільки ж). Познайомте з зображенням цифр (не треба вчити їх писати, тільки знати).
  • Навчіть визначати положення предметів на площині, знати слова, що позначають місце розташування і правильно розуміти їх значення: попереду, ззаду, справа, зліва, зверху, над, під, за, перед.
  • Розвитку дрібної моторики руки дитини допоможуть малювання, штрихування, розфарбовування (але - невеликих поверхонь), нанизування намистин, ґудзиків, ліплення, визначення наосліп форми предметів (спочатку найпростіших, потім можна ускладнювати), ігри з дрібними предметами (мозаїка).

 

 

Увага! При виконанні будь-яких письмових завдань стежте за правильним положенням ручки (олівця), зошита, позою школяра! Рука не повинна бути сильно напружена, а пальці - трохи розслаблені.

 

 

Увага! При виконанні графічних завданні важливі не швидкість, не кількість зробленого, а точність виконання - навіть найпростіших вправ.

 

 


 

color:#000000;

/span


1
2
3