• Інтелектуальна готовність - фізіологічна готовність мозку до навчання;

• Вольова готовність - здатність робити щось всупереч складнощам;

• Соціальна готовність - навички спілкування з іншими;

• Мотиваційна готовність - розуміння дитиною навіщо школа, бажання навчатися у школі;

• Фізичне дозрівання - готовність тіла до навчання.

Характеристиками інтелектуальної готовності до школи є певний рівень розвитку пізнавальних процесів

     Увага - здатність тривалий час зберігати зосередженість. Здатність концентрувати увагу на кількох предметах одночасно; швидко переключати з одного об'єкту на інший, з одного виду діяльності на дрпугий.

      Мовлення - уміння адекватно й доречно спілкуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях. Сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної сторін мовлення.

      Відчуття та сприймання - уміння орієнтуватися в якостях і просторових відношеннях предметів. Сформованість загальновироблених уявлень про сенсорні еталони кольору, форми, величини тощо. Здатність цілеспрямовано й планомірно обстежувати предмети. Чітке орієнтування в частинах свого тіла, орієнтування в часі.

        Пам'ять - здатність виокремлювати й засвоювати мнемонічні засоби й прийоми. Здійсненню самоконтролю в процесі запам'ятовування - уміння зіставляти отримані результати діяльності за зразком. 

       Уява - самостійне створення образів уяви (творча уява).

     Мислення - розвиненість образних форм мислення, уміння управляти образами, уявляти об'єкти в різних положення. Сформованість мислиннєвих операцій узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікацій, установлення причинно-наслідкових зв'язків, розуміння взаємозалежностей, здатність розмірковувати. 

      Вольова готовність до школи - це здатність дитини робити щось, що не викликає інтересу. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж року. 

     Соціальна готовність містить у собі сформованість у дитини якостей, завдяки яким вона може спілкуватись з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватись, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись; підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Соціальна готовність включає: вміння жити й розвиватись у соціальному оточенні; мати комунікативні навички; соціальна компетентність (вербальна активність, виконання вимог та дотримання правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, толерантність, емпатія).

      Щоб навчання було успішним, дитина має передусім прагнути нового шкільного життя, знань, відповідальних доручень. Виникненню таких бажань сприяє мотивація на навчання, на вижливу змістовну діяльність, більтш значущу, ніж гра дошкільнят. 

    Мотиваційна готовність - своєрідний генератор позитивнорго ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає першокласникові комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчання як до цікавого процесу. 

   Важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не залякування й погрози (от підеш до школи, дізнаєшся...).

        Мотиваційну готовність можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з'ясувати бажання дитини стати школярем та її уявлення про школу і, при потребі, підкоригувати.   

       Фізична готовність означає, що фізичний стан дитини повинен дозволяти успішно проходити освітню програму, також передбачає розвиток дрібної моторики, координації рухів. Має бути достатньо розвинений скелет та дитина має знати та дотримуватись основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо.

          У дошкільному віці (зазвичай у 5-6 років) у дітей відбувається "напівзростовий стрибок у зрості" , який полягоє у суттєвому подовженні рук і ніг. Для того, щоб дізнатися пройшла дитина цей скачок у зрості чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провіваши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити - руки ще занадто короткі. 

       Результат Філліпінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму.

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дитину бути незалежною, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок слід очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вмітим зав'язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Basiness Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, у яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: "Я спілкуюся зі своєю дитиною". Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Наша відповідальність - навчити цього.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, ваше завдання навчити її контролювати свої емоції.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не на результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови. Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам'ять, а отже - полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому "нудно" стало поганим словом. Нудьгувати - добре, це дає час подумати.

15. Коли діти щось роблять добре - хваліть їх, але не так, щоб вони ввадали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли - недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя - знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми - це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте у дитини сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час - наприклад, обід.

20. Домомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі - ділитися з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.